Вбігає стурбований чоловік
Люди добрі! Оце оженився на свою голову! Взяв
жіночку, гадав, буде королевою мого серця, домашньою господарочкою! А вона
вчителькою виявилася! Горе мені!
Чоловік:
Як ішли ми під вінець,
Ти казала: продавець,
А ти вчителька була,
Як ішли ми під вінець,
Ти казала: продавець,
А ти вчителька була,
Підманула, підвела!
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене, молодого,
З ума-розуму звела!
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене, молодого,
З ума-розуму звела!
Вчителька:
Я ж тебе підманула,
Я ж тебе підвела Я ж тебе, молодого,
З ума-розуму звела!
Чоловік:
А із школи як прийдеш,
На стіл зошити кладеш.
Пишеш, пишеш, а чого?
Може, в тебе вже «того»?
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене, молодого,
З ума-розуму звела!
Вчителька:
Я ж тебе підманула,
Я ж тебе підвела,
Я ж тебе, молодого,
З ума-розуму звела!
Чоловік:
Ось поїду у райвно,
Хай розводить нас воно:
Тобі зошити й книжки,
Мені діти й пелюшки!
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене, молодого,
З ума-розуму звела!
Вчителька:
Я ж тебе підманула,
Я ж тебе підвела,
Я ж тебе, молодого,
З ума-розуму звела!
